Задовго до Кличків…
Ми звикли, що Україна спортивна – це брати Клички, Ганна Безсонова, Яна Клочкова, Андрій Шевченко, сестри Семеренко, Денис Силантьєв, Ольга Харлан… Але про українських яхтсменів не знає майже ніхто. Таких, які підкорили не тільки Чорне море, а чотири океани – Атлантичний, Індійський, Тихий, Південний - та приймали участь у найпопулярніших океанських перегонах. Сталася ця подія 1993 року. Подорож тривала 9 місяців і завершилася почесним сьомим місцем (із 15-ти учасників).
Все це трапилося за докличковської ери – ери Платона. Тоді про українського тезку древньогрецького філософа говорили на всіх континентах і, насамперед, у Європі. У 1993- 1994 роках спортивну Україну знали у всьому світі завдяки яхтсмену Євгену Платону та його команді океанської гоночної яхти «Гетьман Сагайдачний». Цей човен приймав участь у навколосвітніх перегонах Whitbread Round the World Race (зараз змагання мають іншу назву - Volvo Ocean Race). Щоб пояснити широкому загалу, скажу - Volvo Ocean Race, це для яхтсменів те саме, що для водіїв усіх видів та рівнів «Формула 1». Яхту, так само як і болід, спеціально будують для перегонів. Це не катер для прогулянок під чорноморським бризом. Це справжня морська ракета – легка, із потужними вітрилами, найрозумнішою електронікою та гарними хлопцями-гонщиками-льотчиками-космонавтами на борту. Назвіть їх як вам заманеться, але гонки на яхтах можна порівняти не те щоб із «Формулою 1», а навіть із польотом в космос – настільки серйозно підходять до приготувань. Над човном працює велика кількість фахівців, а креслення розробляє ціле конструкторське бюро. Понад 200 експертів мають одну мету – збудувати та доправити до місця спуску на воду гоночну яхту. Яхтсмени готуються так само, як і пілоти до «Формули», космонавти до виходу на орбіту Земної кулі.
Перший український болід
…Протягом 1989-1990 років, наковтавшись солоної води, адреналіну та радянського контролю, один із учасників гонки Whitbread Round the World Race, який йшов під червоним прапором СРСР, дізнався, що СРСР вже не існує. Зваживши на цей радісний факт Євген Платон повернувся до Києва із Південної Америки і вирішив зробити український гоночний проект. Справа в тому, що радянський номенклатурщик зняв його зі змагань за погану поведінку - розповсюдження «недобрих новин», і Євгенові не довелося долати два останніх етапа. Прикро. Але сумувати він не став. Знайшов у Києві спонсорів, у Харкові – майстрів авіаційної справи, у США – дизайнера й заходився збирати команду.
Коли яхту було побудовано, її трейлером доправили до Запоріжжя, де нарекли «Гетьманом Сагайдачним» та урочисто спустили на воду у супроводі війська запорізького під оплески містян та спалахи фейєрверків. Подолавши дніпровські пороги, як і належить яхтсменам-козакам, команда дісталася Чорного моря і рушила до берегів Англії, де мав відбутися старт перегонів. Тренуватися, вчитися злагоджено працювати у вахті доводилося під час ось саме цієї подорожі, а змагалися наші із найдосвідченими яхтсменами планети. І те, що «Гетьман» посів сьоме місце – велика заслуга команди і, звичайно ж, Платона.
Під час інтерв’ю у шкіпера Євгена Платона багато питали про новостворену державу, про її шляхи розвитку, про подолання путі до демократичності, самоідентифікацію та прагнення українців як нації. Не виключаю, що саме тоді європейці почали серйозно сприймати нашу державу, ідентифікували її та відрізнили нарешті від «совієт юніон» та «Раша» - відкрили для себе, знайшли на мапі.
Під час перегонів було багато цікавих подій – про це Євген написав цілу книгу. Я лише розповім комічно-романтично-фінансову історію, що сталася у Новій Зеландії. Отже…
Сидить дівчина із заможної родини рано вранці у приморському ресторанчику на терасі та снідає після вчорашньої бурхливої вечірки, яка ось-ось завершилась. Сидить та й думку гадає… Аж раптом у порт заходить яхта під синьо-жовтим яскравим вітрилом та ще із її іменем на борту! Дівчина трохи не вдавилася омлетом! На гоночній яхті написано латиницею чорним по білому її прізвище – Sahaidachny. Дівчина, хоч і прожила все життя у США та Канаді, знала, що її род походить від славетного гетьмана Січі Запорізької Петра Конашевича Сагайдачного. Батько розповідав їй про це і навіть показував підтверджуючі документи. Її рід носив видозмінене прізвище – Сагайдак. Але ж батькові та паперам не вірити було неможливо. Отже Керол, так її звали, йде до причалу, щоб роздивитися, хто ж це такі вдячні люди, що вшанували її пращура. Виявилося, що це українська команда гонщиків, яка приймала охочих на борт та катала на справжньому океанському боліді. Керол придбала імпровізований квиток і ось так познайомилася з нашими яхтсменами. І з одним із них навіть мала короткий бурхливий роман. Але й по всьому. Дяка Керол за те, що вона вмовила батька купити хлопцям вітрила, бо горе-спонсори не спромоглися виділити на це гроші.
У 1994 році в Саутгемптоні принц Ендрю, герцог Йоркский, потиснув Євгену Платону руку і висловив бажання побачити українську команду на наступних змаганнях через чотири роки. Так завершилися перегони Whitbread Round the World Race. Так почався шлях нової України у невідомий для неї світ сорту, світової політики, демократії…
P.S. Документальний фільм про перегони за участі "Гетьмана Сагайдачного"
Іра Керст, журналіст
